СЕЛИЩЕ СЛАВСЬКО

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Гірськолижний курорт смт. Славське розкинулося у сонячній долині у Сколівських Бескидах на злитті річок Опір і Славка, на висоті 590-600 м над рівнем моря. Зі всіх сторін селище оточене горами. Найвищі вершини - Кічерка (845 м), Плай (876 м), Присліп (990 м), Плішка(1038 м), Ільза(1066 м), Клива(1069 м), Писана Криниця або Довбушанка (1236м), Високий Верх (1245 м) і знаменитий Тростян (1235 м).
Територія Славська у Карпатах була заселена давно. Про це свідчать археологічні знахідки - кремінні знаряддя праці епохи неоліту.

Деякі дослідники стверджують, що поселення виникло в X ст., а його назва - Славське (Slavske) - древнього слов'янського походження. Вочевидь, воно походить від слова "славні". Так називали воїнів, що відзначались хоробрістю в походах київських князів і які пізніше тут осіли.

Перші спогади про смт. Славсько відносяться до 1483 р.
Гніт польських феодалів, часті наскоки і грабунки татар, угорських завойовників об'єднали славчан у боротьбі за свободу. В ХVІІ-ХVІІІ ст. історики відзначають тут найбільші хвилі селянського опору. На території Карпат в Сколівських Бескидах, діяли загони народних месників під проводом Олекси Довбуша і Андрія Дзигановича.  

В XIX ст. до Славська приїжджає багато видатних людей - письменників, учених, діячів культури. Тут довший час жив письменник Микола Устиянович (1811-1885 рр.).

Уперше М. Устиянович жив у Славську з 1842-1848 рр. У другій половині XIX ст. сюди неодноразово приїздив поет Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), найяскравіший представник так званого другого покоління "Руської трійці".

В різні роки тут бував І.Я. Франко (1856-1916 рр.), 150-річчя від дня народження якого відзначив український народ у 2006 р. Вивчаючи етнографію Бойківщини, Франко організував експедицію маршрутом Мшанець – Лютовисько – Локоть – Бориня – Сможе – Лавочне – Славсько – Тухля – Гребенів – Сколе - Крушельниця.

Письменник збирав матеріали для історичної повісті "Захар Беркут", в 1890 р. він пройшов шляхом від Стрия до Верхнього Синьовидного, щоб зібрати матеріали про життя бойків. В 1904 р. І.Я. Франко відвідав Славське, досліджуючи етнографію Бойківщини.

Тут побували В. Шашкевич, В. Гнатюк, О. Роздольський, І. Труш, І. Курилас, О. Новаківський, О. Кульчицька, М. Сосенко і багато інших видатних діячів української культури. Вони збирали фольклорний, етнографічний матеріал, писали художні твори, створювали чудесні полотна пейзажів. У тепер відомому гірськолижному курорті смт. Славському народився український письменник і журналіст Ф. Заревич (1835-1879 рр.), який творив під псевдонімом Юрко Ворона. Більше четверті віку прожив у Славську М.Л. Устиянович (1811-1885 рр.). Крім повісті "Згадка про Маркіяна Шашкевича" М.Л. Устиянович переклав тут українською мовою драму польського письменника Ю. Коженьовського "Каграссу gorale", назвавши її "Верховинці Бескидів". Саме до неї він написав пісню, яка стала народною „Верховино, світку ти наш".

Немало часу провів в селі К.М. Устиянович, син письменника М Л. Устияновича. видатний художник і письменник (1839-1903 рр.). Він створив тут ряд портретів, пейзажів, картин на побутові та історичні теми. В місцевій церкві збереглись роботи художника.

В 1901 р. у Славську працював талановитий художник М.Д. Сосенко (1875-1920 рр.). Він розписував церкви, широко використовуючи зразки українського народного орнаменту.

В роки першої світової війни в Славську жили і творили художники І.П. Курилас (1870-1950 рр.)» Лев Гец (1896- 1971 рр.). Бував тут український живописець і художній критик І. Труш (1869-1941 рр.), українська художниця О. Л. Кульчицька (1877-1967 рр.).

В кінці XIX ст. в Славську побували відомі етнографи В.М. Гнатюк, О.І. Роздольський. В1920 р. славчани під керівництвом Федора Бекеша підняли повстання проти польського гніту та влади.

З гори Менчіл відкривається вид на гору Маківку. На цій горі збереглись поховання воїнів першої світової війни. В 1915 р. тут п'ять місяців тривали жорстокі бої між російською та австрійською арміями. В роки німецько-фашистської окупації смт. Славсько було ареною боротьби проти німців. Тут діяли збройні формування УПА, а також партизанський загін Червоної Армії під проводом М.І. Шукаєва. Після 1944 р., коли була насаджена радянська влада, продовжилась боротьба із загонами ОУН-УПА.

Багато страждань принесла людям війна та боротьба в післявоєнний час, особливо 1946-1949 рр. Рік 1946 - це був третій рік партизанської збройної боротьби УПА проти московсько- більшовицьких окупантів України, рік, який завершив п'ятиріччя повстанської боротьби українського народу за своє національне визволення, що її він провадив спочатку проти німецьких, а потім більшовицьких загарбників. УПА постійно вели боротьбу не тільки проти Червоної Армії, а й з військами НКВД. Вона здійснювала несподівані напади на енкаведистські з'єднання, на адміністративні центри, де були сконцентровані частини НКВД та ЧА. В багатьох селах Сколівщини, в тому числі у Славську, стояли великі загони енкаведистів та частини Червоної Армії. Запеклі бої велися в навколишніх лісах біля сіл Нижня і Верхня Рожанка, в районі Сколе, Тухольки і Оряви та інших селах. Ось як описано у "Літописі укр. повст. Армії» (25 т. 18 стор.) засідку на автомашини з енкаведистами між селами Тухолька - Орява.

"Сили повстанців - 16 осіб, ворожі сили - 80 осіб. Підвідділ зайняв позицію у кущах біля гостинця між Тухолькою і Орявою натерені Славського району. Першою машиною переїздив Сколівський спецвідділ у кількості 27 осіб, другою і третьою машиною їхали війська МВД Славського р-ну. Підвідділ, не знаючи сил ворога, відкрив сильний вогонь по першій машині. Вороже військо з двох інших автомашин, які їхали позаду, зіскочило і спробувало відтяти підвідділ від лісу. Підвідділ, не встряваючи у фронтальний бій, скоро відступив до лісу.

Втрати ворога: 19 убитих, 3 поранених. Незважаючи на великі жертви, боротьба ОУН-УПА велась до 1953 року. Звіріли окупанти. З божевільною завзятістю вони винищували українців, поєднюючи це з моральними тортурами. А щоб ще більше залякати населення та борців за волю, вони виставляли на показ тіла убитих і помордованих на придорожньому схилі на Млаках. Там знайшли вічний спокій багато сотень патріотів не тільки зі Славська, а й з навколишніх сіл. 1992 році тут збудовано пам'ятник борцям за волю України.

В 1940 р. Славське стало районним центром Славського району (згодом, в 1959 р. район було ліквідовано, а його територію включено до складу Сколівського району). 29 вересня 1944 р. Славське було звільнено від німецько- фашистських окупантів.

Багато славчан пішли до лав Червоної армії, 38 мешканців села загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Тут під час Великої Вітчизняної війни всього загинуло 136 солдат, і офіцерів.

У братській могилі поховано 190 солдат, партійних і радянських робітників, які загинули в боротьбі за радянську владу. Нещодавно на пам'ятнику воїнам освячено фігуру Матері Божої.

В 1947 році організовано колгосп ім. Тараса Шевченка. В 1947-1949 рр. Славське стало "селом повної колективізації", як писала тодішня преса.

Тут є лікарня на 100 місць, поліклініка і Працювало 15 лікарів, 42 чоловік середнього медперсоналу. Почав діяти працювати садок і ясла на 45 місць.

У 1946 р. семирічна школа перетворилась на середню, де навчалось 300 учнів, працювало ЗО вчителів. У 1966 р. колгосп ім. Шевченка був реорганізований у радгосп.

За останні двадцять років Славськ перетворився на красивий гірськолижний курорт, яке ми Вам пропонуємо відвідати!













Читати 2467 разів

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Інформаційний сайт курортного містечка Славське
 (усе про відпочинок, проживання та розваги)

Сайт рекомендує

вологість:

тиск:

вітер:

Scroll to top